Привіт, привіт!
Я прийшла показати листівку для близької людини. Настільки, наскільки близькою може бути людина, яку жодного разу не бачила, зате за майже рік нічних переписок-посиденьок бачиш її так, ніби знайомі сто років. В цьому і сила, і слабкість інтернету. Бо наче он - мигає конвертик з повідомленням, але ж кави разом не поп'єш)
Хоча, на все свій час, напевно...
"Чашка чаю гріє душу, як гарна подруга"
А далі все по смислу - чашка з чаєм, затишно-домашня скатертина. Спокійні кольори. Невеличкий букетик на столі. Так, щоб підкреслити атмосферу. Це коли вибираєшся з дому на дві годинки, посидіти з подругою в кафе - не по телефону, не по вайберу/контакту/фейсбуку. А так - по-справжньому. Посидіти, попліткувати, порозказувати - про плани, про мрії, про роботу, про дітей, про чоловіків, про моду, про погоду, про взуття, про свекрух, та про все і ні про що. Посидіти і розбігтися кожна далі - і назад у своє життя.
Бо затишні подруги - це важливо! Це дуже треба час від часу тікати від буденних обовязків, справ, ефективного тайм-менеджменту. Просто бути)
Якось так, ніби сумбурно написала. Хотілось передати атмосферу відчуття.
Приєднаюся до завдання ЧБ скрап-студії "З любов"ю". В мене викорастаний ОЕ - горнятко.
Блін.. ну то ж треба так! Я аж просльозилась(( А кава буде - обов"язково)) І теревені і спільний МК)) Таки на все свій час)) А листівка в мене на видному місці - в моєму Скрап-кутику)) Дякую тобі за таку класну дружбу! Зараз то рідкість і дуже цінно! P.S. Я повертаюсь в блогосферу...
ВідповістиВидалитиЯ просто знала, що ти рано чи пізно зайдеш в блог і прочитаєш)
ВидалитиАдміністратор блогу видалив цей коментар.
ВідповістиВидалити